Університет знову відкритий для спілкування з видатними сучасниками: Микола Давидюк розповів, як зробити Україну успішною

Університет Григорія Сковороди в Переяславі > Публікації > Новини > Університет знову відкритий для спілкування з видатними сучасниками: Микола Давидюк розповів, як зробити Україну успішною

Видається, партнерський проект Наукового товариства студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених й Відділу освітнього менеджменту та профорієнтаційної діяльності нашої альма-матер «Відкритий університет» вже встиг стати доброю традицією, на яку кожного разу з нетерпінням чекають студенти, викладачі і працівники університету, учні Переяслав-Хмельницького ліцею-інтернату «Патріот», та уся громада Переяслава, яка ще задовго до початку нового навчального року, та, відповідно, осіннього сезону проекту, цікавилася про те, коли чекати повернення та хто стане першими гостями, а також радила кандидатури людей, з якими їм було б цікаво поспілкуватися. І от по опівдні 18 вересня 2019 року «Відкритий університет» знову зібрав до конференц-зали імені Василя Сухомлинського усіх спраглих до спілкування та нових знань, аби познайомити їх з першим спікером, що завітав цієї осені до нашого міста та університету – політологом, директором аналітичного центру «Політика», менеджером виборчих та PR кампаній, політичним консультантом Миколою Давидюком.

На початку зустрічі Микола коротко розповідає присутнім про себе та свій життєвий шлях та зазначає, що він приїхав до Переяслава не лише поспілкуватися та відповісти на численні питання авдиторії, а й представити свою книгу «Як зробити Україну успішною»: «Наш політичний дискурс часто будується проти чогось, і в мене виникла думка написати книгу не «проти», а «за» щось, написати про те, як зробити Україну успішною: в музиці, мистецтві, політиці, економіці, в кіно, літературі. І я подумав, що це гарна ідея, крутий виклик. Проте аби це було загальноприйнятним, потрібно залучити інших людей. Я вибрав 15 тем, в яких би я хотів, щоб Україна стала успішною і виписав людей, які у цих сферах є найкращими. Єдиною проблемою було те, що частина із них живуть у Франції, частина – у США, частина ще десь. Але я собі сказав, що у мене є рік, щоб з усіма ними зустрітись, і я дійсно з ними зустрівся. Їх вийшло навіть трохи більше, ніж 15. Одна з найцікавіших розмов, взагалі у моєму житті, була з Левком Лук’яненком. Я хотів поспілкуватися з кимось, хто дійсно доклав руку до становлення незалежності України, і майже миттєво я зрозумів, що це буде Левко Лук’яненко – людина, яка десятки років просиділа в радянських тюрмах, людина, яку приговорили до розстрілу і в останні секунди його відмінили, людина, яка боролася за українську державність та українську мову, а згодом написала Акт проголошення незалежності України. Крутішої людини-державника, героя, політика не знайти. Наша розмова тривала близько 4 годин і його слова я виніс на початок книги: «Я хотів би бачити у вас не людину-миротворця, а людину-борця. Якщо ви впевнені, що ви любите Україну, готові за неї воювати, то треба битися. А скільки ворогів перед вами – не важливо. Треба бити всіх. Це правильний підхід. Такого чекають від нас люди – прості українці. Вони продають бюлетені за кіло гречки, але водночас ждуть, аби були політики, які сміливо говоритимуть правду». І це про вчителів, це про політиків, це про військових, це про людей, які ведуть вперед, це про лідерство, це про відсутність страху такого лідерства, про бажання досягати великих і гарних результатів для своєї країни, для людей, з якими ти живеш, для свого міста, для свого університету, для своєї групи. Життя Левка Лук’яненка показує, що він не боявся того, що попереду і впевнено йшов вперед. На жаль, через кілька місяців його не стало. До розмови з ним я ще багато разів повертався, дуже бережно опрацьовуючи її. Напевно, про державотворення краще ніж він ніхто не сказав би».

У той же час у виданні гостя є безліч інших героїв, з якими він поспілкувався про український менталітет, демографію, державотворення, еліти, економіку, політику, оборону, медіа, брендинг, історію, освіту, літературу, кіно, мистецтво і навіть про українську кухню. Як говорить автор у передмові, «Ця книжка – спроба почати загальнонаціональний діалог, велику суспільну дискусію про те, як зробити Україну успішною. Відповісти на просте запитання: а що я можу зробити для успіху країни? І однаково хто я: повар, столяр, художник, письменник, бухгалтер, бізнесмен чи дипломат». Завершив він презентацію своєї книги такими словами: «Завжди в найгірших умовах народжуються найкращі результати, але якщо Ви цього захочете, якщо ви берете і робите!».

Після таких мотиваційних слів усім присутнім було тяжко стриматися від бурхливих оплесків, а далі – поринули у вир запитань до пана Миколи. Слід віддати належне автору за те, що він активізував розмову, подарувавши книги першим трьом людям, які задали свої питання. Відтак, у ході розмови Миколу Давидюка запитували про ставлення до радянської символіки, його спілкування із Левком Лук’яненком та шукали відповідей на інші запитання, стосовно яких як ніколи була цікавою думка цього авторитетного політолога.

Зокрема, відповідаючи на запитання «Як зробити Україну успішною, коли вона в стані війни?», Микола Давидюк відповів: «До прикладу, Ізраїль зараз у стані війни, але як держава він успішний. Корея, яка розділена на дві частини, в якої Північ щосекундно погрожує знищити Південь, як країна – успішні. Берлін, як місто і як проекція держави, є успішним. Важливо задати правильні цілі в майбутньому: куди ми йдемо далі як країна. Також я думаю, що необхідні лідери, які хочуть вести за собою, які не крадуть, не самозбагачуються. Чи може бути Україна успішною в момент окупації і після? Може. Це показали і Німеччина, і Хорватія. Насправді, дуже велику кількість відповідей на наші запитання «зашито» на Балканах. Про це все ви можете почитати в моїй книзі у розділі про демографію. Я не хотів би бачити якісь речі лінійними. До прикладу, ми зараз захищаємо українську мову, але ми не атакуємо. Чому ми не говоримо, що російська мова теж наша? Коли ми постійно захищаємося і в нас зрозумілі позиції, нас легко перегравати. Давайте шукати якісь нові креативні форми, претендувати на щось. Україні треба трохи змінитися, з точки зору мистецтва, в уяві. У нас дуже примітивізовані політичні сценарії, ми не генеруємо якихось нових ідей. Всі рішення, які пропонуються по деокупації Донбасу, вони не зупинять. Треба міняти підхід і смисл, який ми вкладаємо, але розуміти ціль, куди ми ідем – звільнити територію, звільнити людей і «зшити» країну. Це можливо. Бачення Путіним України сірою зоною можна знищити, просто ставши успішними, а інакше – ми просто зникнемо як країна. Ми можемо бути щасливими і успішними, просто треба цього захотіти».

На цьому, Микола Давидюк подякував усім присутнім за спілкування, після чого ним було зроблено безліч спільних світлин з усіма охочими та відбулася невелика автограф-сесія із тими, хто придбав або кому автор люб’язно подарував екземпляри своїх книг – справедливо зазначимо, що більшість книг автором таки було роздаровано сковородинівцям та викладачам та учням Переяслав-Хмельницького ліцею-інтернату «Патріот», які, за доброю традицією, теж відвідали зібрання. Після цього гість із великим задоленням ознайомився з експозицією Музею нашого університету та від’їхав до Києва, адже як знаний в країні політичний експерт надвечір ще мав ефір на одному з телеканалів.

У чому ж полягає той самий секрет успішної України на думку Миколи Давидюка, якщо окреслити його лаконічно? «Якщо сьогодні мобілізувати всі зусилля талановитих людей, їхні ідеї, прагнення та вчинки, то успіх буде вже за рогом. І навпаки, якщо погрузнути в перипетіях, страхові, недовірі й егоїзмі, – успіх буде надто далеко, щоб відчути його смак усією країною».

Залишається лише констатувати, що зустріч й справді видалася надзвичайно цікавою та пізнавальною, адже окрім того, що наш гість дуже обізнаний та компетентний у дуже широкому колі питань, неможливо не відмітити те, яка легкість й простота прослідковувалася в його розмові зі студентами та подачі інформації – з першої ж хвилини він викликав до себе довіру, тому справедливим буде відмітити, що бесіда промайнула непомітно для всіх, залишивши виключно приємні спогади у всіх, хто був присутній на цій зустрічі.

А тим часом наступна здибанка у форматі «Відкритого університету» вже незабаром – найближчої середи координатори проекту обіцяють познайомити нас з Андрієм Мочурадом – львівським журналістом та мандрівником, що автостопом дістався Антарктиди. Отже, далі буде!

[mpc_quote preset=”mpc_preset_24″ layout=”style_2″ background_color=”#ffffff” author_font_preset=”mpc_preset_38″ author_font_color=”#003366″ author_font_size=”20″ author_font_transform=”none” author_font_align=”left” author=”Аліна Нестерук” quote_font_preset=”mpc_preset_1″ quote_font_color=”#888888″ quote_font_size=”16″ quote_font_line_height=”1.2″ quote_font_align=”left” icon_type=”image” icon_image_size=”150×150″ icon_image=”16163″ icon_border_css=”border-radius:75px;” icon_padding_divider=”true” icon_padding_css=”padding-left:15px;” padding_divider=”true” padding_css=”padding-top:40px;padding-right:40px;padding-bottom:40px;padding-left:0px;” mpc_ribbon__preset=”mpc_preset_8″ mpc_ribbon__style=”corner” mpc_ribbon__alignment=”top-right” mpc_ribbon__corners_color=”#353535″ mpc_ribbon__font_color=”#ffffff” mpc_ribbon__font_size=”18″ mpc_ribbon__font_line_height=”1.7″ mpc_ribbon__font_transform=”uppercase” mpc_ribbon__font_align=”center” mpc_ribbon__text=”АВТОР” mpc_ribbon__background_color=”#003366″]

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі, дозволяється за умови посилання на uhsp.edu.ua. При копіюванні матеріалів порталу для інтернет-видань обов’язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитовану статтю або новину.

[/mpc_quote]

ФОТОГАЛЕРЕЯ

Перейти до вмісту