День народження Університету (2002 р.)

2002 рік – День народження Університету. Студенти і викладачі університету зустрічають Державного секретаря МОН України Валентина Олександровича Зайчука

Університет розпочав свою діяльність 23 червня 1986 р. як Переяслав-Хмельницький філіал Київського державного педагогічного інститут ім. О. М. Горького. Постановою Кабінету Міністрів України № 949 від 24 листопада 1993 р. на базі Переяслав-Хмельницького філіалу Українського державного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова був створений Переяслав-Хмельницький державний педагогічний інститут, якому в 1994 р. присвоєно ім’я Г. С. Сковороди та у 2000 р. рішенням ДАК визнано акредитованим за III рівнем акредитації. Розпорядженням Кабінету Міністрів України у 2002 р. на базі інституту створено Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди, який у 2004 р. та 2010 р. акредитовано за IV рівнем акредитації.

Минуло двадцять років з дня заснування Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету. Сьогодні університет – це гордість древнього Переяслава і, без перебільшення, надбання національної системи вищої освіти України.

Відроджується Україна, а з нею й Переяслав як центр вищої освіти, історії і культури українського народу. Заснування в 1986 р. Переяслав-Хмельницького філіалу Київського державного педагогічного інституту ім. О.М. Горького можна поставити в один ряд з такими доленосними віхами в історії освіти краю, як відкриття в 1702 р. в Переяславі за ініціативою гетьмана І. Мазепи школу грамоти при єпископській кафедрі, в 1738 р. переяславського колегіуму згідно з указом єпископа Арсенія Берла або в 1817 р. духовного училища. Кожен освітній заклад ХVІІІ-ХІХ століття зробив помітний внесок у піднесення духовності українського народу талановитими учнями, які забезпечили поступ у науці і освіті не лише на теренах України а й давлеко за її межами.

Отже, університет з’явився в Переяславі не випадково, він став довершеним храмом освіти на міцному фундаменті, в який поклали камені знань переяславський князь Володимир Мономах, гетьман Іван Мазепа, єпископ Арсеній Берло, дбайливі організатори освіти початку ХІХ-ХХ століть. Проте на кожному етапі заснування, становлення і розвитку університету були як його щирі сторонники, так і ті, хто руйнував камінь за каменем освітній мур переяславської Сорбони. Але чи могли соціальні потрясіння в Україні останньої чверті ХХ століття, містечкові інтриги ХХІ століття зупинити освітній поступ університету, як це сталося, наприклад, у ХVІ ст. з невтіленим у життя проектом Йосипа Верещинського по створенню рицарської школи, чи перенесенням у 1862 р. вищого духовного закладу Переяслава до Полтави.

Деякі «гарячі голови» пропонували в 1996-1998 рр. закрити інститут, який, на їх погляд, не міг вижити в умовах стихійної ринкової економіки, а в 2003 р. ставили під сумнів статус університету.

Але час найсправедливіший суддя. Як історія твориться самими людьми, так освіта і наука – світочами знань, невтомними педагогами-подвижниками, які є елітою і критерієм визнання навчального закладу. Всі попередні етапи розвитку освіти Переяславщини є підтвердженням цього. Відомо, що переяславський колегіум, а згодом духовна семінарія, були потужними навчальними закладами Лівобережної України ХVІІІ-ХІХ ст. завдяки своїм видатним учителям і талановитим учням.

Переяславський колегіум дав освіту багатьом непересічним людям, які згодом як видатні постаті увійшли в історію науки, освіти, культури України, Білорусії та Росії. Серед них – М.М. Херасков (1733-1807 рр.) – письменник і поет, ректор Московського університету, віце-губернатор Берколегії в Петербурзі; І. Ф. Тимківський (1773-1853 рр.) – професор і письменник, ректор Харківського університету; А.С. Братановський-Романенко – архієпископ Білоруський і Могилівський, астраханський, член святого Синоду і Академії наук; Й.М. Бодянський (1808-1877 рр.) – професор історії і літератури слов’янських мов Московського університету; П.Г. Житецький (1836-1911 рр.) – дослідник історії, української мови і літератури, педагог, член Південно-Західного відділу російського географічного товариства, член-кореспондент Російської Академії наук; Х.Т. Тихорський (1733-1814 рр.) – член Російської академії наук і Медико-хірургічної академії, головний лікар Адміралтейства (1775 р.); Ю.П. Юркевич (1827-1840 ) – декан історико-філософського факультету московського університету, автор найкращого в ХІХ столітті «Курса общей педагогики с приложением» (М., 1869 р.); піонер української археології Ф.І. Камінський (1845 – 1910 рр.) та ін.

Когорту видатних освітян кінця ХІХ – початку ХХ століть доповнюють талановиті педагоги сучасної Переславщини, серед них слід назвати викладачів Переяслав-Хмельницького педагогічного училища, заснованого в 1943 році. За багаторічну сумлінну працю і високу педагогічну майстерність директорів училища П.Р. Захарченка та Г.М. Новохатька було нагороджено орденами Трудового Червоного Прапора та присвоєно високе звання «Заслужений учитель УРСР», а заступника директора училища з навчально-виховної роботи Г.М. Вербу (випускника училища) було відзначено грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

Серед випускників училища – Герой Радянського союзу О. Роман, Герой Соціалістичної Праці О. Пилипенко, кавалер ордена Леніна – вчителька початкових класів Г.І. Любченко, відомий український поет С. Тельнюк, поет, доцент Переслав-Хмельницького ДПУ імені Григорія Сковороди П.Я. Ярмоленко, Заслужена вчителька УРСР, доцент університету Н.С. Гаврилюк, доктор філологічних наук, професор Національного педагогічного університету ім.М.П. Драгоманова Л.І. Мацько, Герой України, вчителька початкових класів Драбівської ЗОШ №1 Т.С. Прошкуратова, доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри педагогіки Київського національного університету імені Тараса Шевченка О.П.Плахотник та ін.

Кращі традиції освітян Переяславщини унаслідував педагогічний університет. Багато викладачів училища перейшли на роботу до педінституту, захистили кандидатські дисертації, очолили його кафедри. Широкому колу освітян добре відомі науковці університету, які працюють у галузі історії і філософії, теорії педагогіки, фізичного виховання, валеології тощо. Так, багато разів перевидавалися підручники для школи з географії професора Б.О. Чернова, посібники з української мови професора О.І. Потапенка, теорії і методики фізичного виховання професора Л.В. Волкова. Знані в наукових колах своїми працями професори І.П. Стогній, В.П.Коцур, М.П. Корпанюк, С.О. Нікітчина, Г.Л. Токмань, Д.С.Мазоха, Н.І.Коцур, Т.М.Боголіб та ін.

Отже, провідну роль у розвитку освіти і науки Переяславщини відіграли непересічні педагоги духовної школи при Вознесенському соборі, Переяславського колегіуму, духовного училища, педучилища. Історія освіти нашого краю засвідчує, що талановиті педагоги завжди мали вирішальний вплив на формування учнів як особистостей, оволодіння ними глибокими знаннями, утвердження в молоді національної самосвідомості.

Вчителі-наставники підготували цілу когорту обдарованих учнів, які реалізували свої знання і фахову підготовку в ім’я українського народу, вітчизняної культури, сприяли зростанню авторитету української нації та європейському в світовому співтоваристві народів.